Депресія..Що це таке???
Інколи думаєш-та це хтось придумав..Такого не буває. Це звичайна видумка людей,які хочуть привернути до себе увагу..Але не тут то було..
Вам ніколи не здавалося, що все йде не так і все не так..Все життя прожито не так як хотілося б..І дороги назад нема..А вперед веде все та ж дорога,яка тобі так не подобається..І вибору більше нема..Це вбиває.
Ти просто губишся в сірій буденності..А обломки її каміння вбивають останні вогники твоєї душі..Через декілька років зможеш взяти гумку і стерти все,що від неї лишилося...Тому що лишиться лише пил..А як з цим боротися..Їсти антидепресанти??банани??цукерки???
мабуть ні..Мабуть варто змінювати все,що тобі не подобається..Варто йти далі шукати нові шляхи....Гловне не заблукати у власних комплексах та страхах..А це мабуть найважче..
Хоча як про це думати, якщо все здається тамим ніяким і фіговим...Як йти далі,якщо не бачиш дороги?? А якщо знаходяться люди,які хочуть допомогти то просто відштовхуєш їх..Оправдуючи себе тим, що так краще всім...
вторник, 3 ноября 2009 г.
воскресенье, 25 октября 2009 г.
время
А время - оно не лечит.
Оно не заштопывает раны, оно просто закрывает их сверху марлевой повязкой новых впечатлений, новых ощущений, жизненного опыта...И иногда, зацепившись за что-то, эта повязка слетает, и свежий воздух попадает в рану, даря ей новую боль...и новую жизнь...
Время - плохой доктор...
Заставляет забыть о боли старых ран, нанося все новые и новые...
Так и ползем по жизни, как ее израненные солдаты...
И с каждым годом на душе все растет и растет количество плохо наложенных повязок
Оно не заштопывает раны, оно просто закрывает их сверху марлевой повязкой новых впечатлений, новых ощущений, жизненного опыта...И иногда, зацепившись за что-то, эта повязка слетает, и свежий воздух попадает в рану, даря ей новую боль...и новую жизнь...
Время - плохой доктор...
Заставляет забыть о боли старых ран, нанося все новые и новые...
Так и ползем по жизни, как ее израненные солдаты...
И с каждым годом на душе все растет и растет количество плохо наложенных повязок
пятница, 23 октября 2009 г.
Піжама паті
Інколи в житті хочеться згадати дитинство..Зателефонувати старим забутим друзям, зустрітися з ними,влаштувати щось обезбашене..Звісно,ви скажете ,що як же я їм позвоню чи напишу,якщо ми не бачились роками..Ми вже не ті люди..І нічого не знаємо один про одного...Але це не так...Якщо ви дійсно близькі,ви і через 100 років,незважаючи на те що ваші дороги розійшлися давним давно ..Тому пропоную зібрати друзів і влаштувати "піжама паті", отож сьогодні я їду на таку...Потім розповім як це і з чим його їдять
Подписаться на:
Сообщения (Atom)