воскресенье, 25 декабря 2011 г.

Пелевин Empire V

Недавно прочитала книгу  Empire V. Дуже сподобалася, викликала багато вражень тат думок. Тому вирішила написати фрази та вислови які найбільше запамяталися.

***
Знаешь, в чем главная особенность людей как биологического вида?
— В чем?
— Люди постоянно гонятся за видениями, которые возникают у них в голове. Но по какой-то причине они гонятся за ними не внутри головы, где эти видения возникают, а по реальному физическому миру, на который видения накладываются. А потом, когда видения рассеиваются, человек останавливается и говорит — ой, мама, а что это было? Где я и почему я и как теперь? И такое регулярно происходит не только с людьми, но и с целыми цивилизациями. Жить среди иллюзий для человека так же естественно, как для кузнечика — сидеть в траве.
***
— Подождите-ка, вы серьезно хотите сказать…
— Я не то чтобы сильно хочу что-то сказать, но так и есть.
***
Совместный генитальный оргазм мужчины и женщины во время полового акта — прекрасный, но недостижимый идеал, наподобие коммунизма.
***
Унылый и обыденный акт любви, совершаемый не по взаимному влечению, а по привычке (у людей так оно чаще всего и бывает), всегда напоминал мне наши выборы. После долгого вранья пропихнуть единственного реального кандидата в равнодушную к любым вбросам щель, а потом уверять себя, что это и было то самое, по поводу чего сходит с ума весь свободный мир..
На рахунок цієї цитати згалалися недавно почуті мною слова : "У мудрої жінки повинен бути девіз : Здохнем, але дамо" 

***
Она его за муки полюбила, а он ее к аналу принуждал.
Ця цитата впринципі не дуже сподобалася, але у вирі останніх подій, я ледве буду втримуватися від того, щоб промовити її при однії моїй знайомій людині.

***
Если, как ты говоришь, задача денег — сделать жизнь проще, почему люди добывают их всю жизнь, пока не превратятся в старческий мусор? Вы серьезно считаете, что человек делает все это для себя? Я вас умоляю. Человек даже не знает, что такое деньги на самом деле.
В то же время, — продолжал он, — понять, что это, совсем несложно. Достаточно задать элементарный вопрос — из чего их добывают? В двух словах сформулировать сложно, — сказал я. — На этот счет до сих пор спорят экономисты…
И пусть спорят дальше. Но для любого карьерного работника это однозначно. Деньги добываются из его времени и сил. В них превращается его жизненная энергия, которую он получает из воздуха, солнечного света, пищи и других впечатлений жизни. Вы имеете в виду, в переносном смысле? В самом прямом. Человек думает, что добывает деньги для себя. Но в действительности он добывает их из себя. Жизнь устроена так, что он может получить немного денег в личное пользование только в том случае, если произведет значительно больше для кого-то другого. А все, что он добывает для себя, имеет свойство странным образом просачиваться между пальцев…
***
— Ты действительно думаешь, что человек поднялся в результате эволюции выше животных?
— Конечно, — ответил я. — А разве нет?
— Нет, — сказал он. — Он опустился гораздо ниже. Сегодня только ушедший от дел миллионер может позволить себе образ жизни животного: жить на природе в самых подходящих для организма климатических условиях, много двигаться, есть экологически чистую пищу, и при этом вообще никогда ни о чем не волноваться. Подумайте: ведь никто из животных не работает.
— А белочки? — спросила Гера. — Они ведь собирают орехи.
— Милая, это не работа. Вот если бы белочки с утра до ночи впаривали друг другу прокисшее медвежье говно, это была бы работа. А собирать орехи — это бесплатный шоппинг. Работают только скоты, которых человек вывел по своему образу и подобию. И еще сам человек.
***

Вершина Фудзи — совсем не то, что думаешь о ней в детстве. Это не волшебный солнечный мир, где среди огромных стеблей травы сидят кузнечики и улыбаются улитки. На вершине Фудзи темно и холодно, одиноко и пустынно. И это хорошо ибо в пустоте и прохладе отдыхает душа. А тот, кому случается добраться до самого верха невыносимо устает от дороги, и он уже не похож на начинавшего путь.
***
— Вот мы берем простейшую вещь — старый ржавый гвоздь. Глядим на него. И думаем — что это?
— Гвоздь, — пожал я плечами. — Что тут думать?
— А о чем идет речь? Об этом кусочке металла? Или о восприятии, которое ты испытываешь? Или о том, что гвоздь и есть это восприятие? Или о том, что это восприятие и есть гвоздь? Другими словами, идет ли речь о том, что гвоздь отражается в нашем сознании, или о том, что мы проецируем слово «гвоздь» на окружающий мир, чтобы выделить ту совокупность его элементов, которую договорились обозначать этим звуком? Или, может быть, ты говоришь о темной и страшной вере некоторых людей в то, что некий гвоздь существует сам по себе вне границ чьего-либо сознания?

понедельник, 19 декабря 2011 г.

Афоризми

Весь сенс життя полягає в нескінченному завоюванні невідомого, у вічному зусиллі пізнати більше.(Eміль Золя) 


Життя — це лікарня, де кожен пацієнт мріє перебратися на інше ліжко (Шарль Бодлер).

Люди глухі до того, що кричить в тобі голосніше всього.

пятница, 16 декабря 2011 г.

Чим більш я дорослішаю, тим стаю більш асоціальною.

     Зима. Холодний вітер задуває в вуші і виспівує там свою симфонію між сережками.... Це не зрозуміти тим, у кого мало сережок в вухах, але то таке.
    Написати я хочу не про це.
    Рано чи пізно людина потихеньку дорослішає. І от чим більше я дорослішаю, тим стаю більш відчудженною від інших людей. Як казав Гітлер : "Чим більше я взнаю людей, тим більше мені подобаються собаки".

     Єдиною причиною цього асоціального ставлення до людства є те, що всі люди один одного використовують. Це використання може бути свідомим та підсвідомим. Коли ми свідомо використовуємо людину, то це аморально і всі репетують, фууу, так не можна, проте, коли підсвідомо - то це нормально. Така у нас мораль.. Ми закриті в її рамки, як кролики в клітці. І лише лупаємо очима дивлячись на волю... Все закладено в наших генах ще нашими пращурами. Взяти хоча б біблійські заповіді, їх придумали для того щоб уберегти себе ж, вони жорстко попахують егоїзмом. Ну кому сподобається, що в нього щось вкрадуть, чи пересплять з його жінкою чи чоловіком.. Нікому.. а як же природній відбір (естественный отбор- як кажуть москалі). Вижити повинен сильніший...
Як! Це не правда, ми не завжди використовуємо один одного, скажите ви. Та правда, правда. Все що ми робимо - ми робимо з вигодою для себе, або в перспективі цієї вигоди в майбутньому.
    От візьмемо наприклад друзів. Чому взагалі людина заводить друзів??? А тому що їй потрібно з кимось ділитися своєю енергією, або споживати чужу. Наприклад, у вас поганий настрій, ви відразу дзвоните другові, розповідаєте йому, таким чином переложуючи частину тягара на його плечі, від чого вам стає легше. Часто ж кажуть : "Виговорись, буде легше". Якщо вам добре і ви щасливі, друзі допомагають вам в цьому щасті, створюючи вам гарний настрій. Що не правда?? Правда. 
    Або взяти наприклад одруження. Жінки одружуються для того, щоб в них була опора, щоб хтось їх захищав... Оскільки я не чоловік, то про них нічого не можу сказати, але в них є також мабуть свої причини на одруження. Чому впевнені кар'єристки часто-густо самотні?Та тому що їм ніхто не потрібен для того, щоб самоствердитися, вони і самі себе можуть гарно захистити. Ми використовуємо чоловіків саме для цього, ну ще й парочку причин. Одна з яких продовження роду. Впринципі головною цілю кожної живої істоти є продовження роду, в одних це полігамія, в інших моно, в третіх ще якось. Люди ж собі придумали сім'ї.
    Взяти хоча б фарс, коли ми зваблюємо один одного. Ну що не можна прямо сказати - я хочу з тобою переспати.. Так ні, починається,..Я в тебе так сьогодні закохався і бла-бла-бла.. Аж бридно інколи від цієї двуликості.. Всі все гарно розуміють, але прямо сказати ніхто не може... Ну якщо ти хочеш стосунків на одну ніч, то так і скажи.. Адже краще використовувати один одного, а ніж коли ти використовуєш когось без його розуміння.Звісно якщо  ти хочеш тривалих стосунків, то можливо не варто так робити, тому що в стосунках накраща річ - це їх початок. Ніжні дотики, перші поцілунки, вечері при свічах....
   Здається так і не закінчила, не змогла описати те, що хотіла.. Але то таке. Головну тезу для себе я виділила. Всеодно це ніхто не читає крім мене. 
   

четверг, 15 декабря 2011 г.

Безсоння

     Знову щось мені не спиться. Ніби хтось в мозок напустив безліч мух-думок, які рояться там і гудять, недаючи мозку вимкнутися.. Все ці кляті думки.. Лежу в темній кімнаті і починаю розбирати свій ілюзорний світ по поличках. Якби мені не хотілося це приховати від самої себе, але мій суб'єктивний світ дуже тісний і маленький... Часом він здається настільки сірим та одноманітним, що хочеться кричати. Безліч моїх знайомих кажуть, що заздрять мені, тому що я ніколи не сиджу на місці, постійно їжджу кудись, знаходжу цікаві місця...  Але це не так... Я дуже часто сумую, дуже часто почуваюся самотньою навіть коли сиджу з кучею народу...
     Інколи коли вип"ю, починаю розповідати свої думки Шульцу, на що він каже, що скоро я здурію.
     Справа в тому, що я люблю візуалізувати(чи мій мозок це любить). От сидиш ти в одному місці, а мозок переносе тебе в інше місце, в інший простір чи час, він там гуляє, щось робить, спілкується з людьми...  І йому там добре, інколи страшно та моторошно, інколи весело... Мабуть саме із-за цього дурного мозку мені і сняться постійно жахи. При чому досить часто сняться кладовища, в реальному світі я на таких ніколи не була, але у снах я чомусь завжди знаю, де, що і як знаходиться до найменших дрібниць. Дивно, але просинаючись я ще довго памятаю ці дрібниці.
     Недавно мені сказали, що я добре вмію абстагуватися і розглядати ситуації з різних боків. Насправді я просто добре вмію тікати від відчуття власної (чи не власної а обєктивної) реальності замінюючи її власною субєктивною або просто пустотою.
    Ви колись відчували пустоту в собі??? Це гнітюче відчуття дуже тяжко описати.
    Раніше я постійно казала, що не хочу жити в замкненому крузі дім-робота-дім. А насправді в ньому і живу, просто він в мене трохи ширший дім - інколи універ - робота - знову інколи універ - і аж цілих 3 доми. І тому що їх аж 3, то ні один з них я не можу конкретно назвати домом. Фактично в мене немає власного простору - можливо із-за цього ця пустота... Хоча коли опиняюся сама, мені ще важче,мабуть я настільки звикла бути поруч з людьми, що вже не можу не відчувати їх присутність.
   Щось пишу якийсь сумбур і точно не можу описати, що зі мною відбувається.. Хоча те і відбувається в голові - сумбур.
   Я давно не писала ніяких творів, тому зараз можливо сяду щось і напишу, поки весь чи не весь світ спить...




понедельник, 12 декабря 2011 г.

Юнона і Авось

        Ну от в Києві буде Юнона і Авось http://parter.ua/ua/event/42/79/2561.html.
А я не зможу піти, тому що буду в Карпатах..
Не знаю чи радіти чи плакати. Памятаю коли давно слухала, ще в школі, коли була маленькою, то ця музика завжди піднімала мені настрій та дивувала мою уяву незвичними образами, при чому кожен раз все яскравішими та яскравішими. Навіть не знаю чому.. Побачила афішу і відразу згадала дитинство. Ех..Хотілося б піти.
        От недавно ходила на драму абсурду "Той, тот та інші". Чесно кажучи не дуже сподобалося, якось затянули, місцями недограли, місцями переграли. В кінці Вікторович сказав, що відчув себе головним героєм, тому що робив те що йому не подобається, а саме сидів на виставі. Отаке...
         Ну от так нахлинули спогади про дитинство.. А я тільки вчора приїхала з БЦ, де ми з друзями святкували  Шульцове ДР. Побачила старих друзів, одружених та не дуже, розлучених та не дуже, самотніх та не зовсім, веселих, цікавих, тих хто п'є і взагалі не п'є, тих хто пише вірші та не дуже, тих хто малює і не лише. Короче таких різних і таких однакових... Таких рідних....
Побачила всіх або майже всіх. Навіть Юлька припхалася з Пітеру на 2 дні..
Стільки років ця компана вже разом, що мабуть кожен з них не уявляє себе без неї. 

четверг, 1 декабря 2011 г.

Маятники

Взагалі, що таке маятники (по Зеланду) - це реальні енергоінформаційні структури, які, щоб викачати з людини енергію, використовують його почуття і реакції: обурення, невдоволення, ненависть, роздратування, занепокоєння, хвилювання, пригніченість, сум'яття, відчай, страх, жалість, прихильність, захоплення, розчулення, ідеалізація, схиляння, захоплення, розчарування, гордість, чванство, презирство, відраза, образа, почуття обов'язку, відчуття провини і так далі.
Головна небезпека для людини, яка піддалася впливу деструктивного маятника, полягає в тому, що маятник веде свою жертву в бік від тих ліній життя, де людина знайде своє щастя. Людина стає пішаком у чужих руках маятників.

Але без маятників життя наше просто неможливе, тому треба шукати свої маятники, тобто при контакті, з якими ви не будете відчувати себе використаним і вичавленим на 100%, а навпаки, у вас з маятником утворюється взаємини, в результаті яких не тільки маятник отримує від вас вашу енергію, але й ви отримуєте користь для себе (у вигляді задоволення від процесу, у вигляді грошової винагороди і т. д.).

От в мене є свій маятник, без якого я інколи і не уявляю свого життя.
Тільки я перестаю реагувати на нього - він починає розкачуватися ще дужче і вигризає останні частки моєї енергії. Проблема в тому, що щоб повернути мене до себе йому кожен раз приходиться розкачуватися все дужче і дужче, тому що мій мозок уже не ведеться. А для розкачки йому уже не завжди вистачає енергії. Так ми відпочиваємо один від одного. Через місяць-другий всі набралися енергії, і наша пісня не нова, починаємо її знову... Якесь замкнуте коло. Проте разом з цим мої нерви не витримують, починаються депресії... А маятник ними живиться і розкачується... Отаке... Відпустити - не можу.. Чому??? Сподобалася фраза Віки "Я й тараканів його люблю. Без них моє життя якесь ненасичене і мені немає з чим бороться". Та там такі таракани, що їх тупіт спати вночі не дає.
Як сказав Антон : "видать такова жизнь.".