Памятка, щоб не загубити

http://litclub.us/publ/0-0-439-0-17

ДТП "Трипільське коло" або чия хата з краю

      Нарешті з'явилася хвилинка написати щось . А написати я хочу про ситуацію, яка трапилася з моїми друзями, а саме ДТП.
     Про автобус "Трипільського кола", який  повертаючись в Київ врізався в сарай, мабуть чула більшість. Слава Богу, всі живі. Правда є багато фігових моментів, які не можуть не обурити. По-перше, як виявилося, "чудовий" (в лапках, з жорстокою іронією) фестиваль "Трипільське коло" відхрестився від постаждалих і не надав їм жодної допомоги. Автобуси, які вони організували для перевезення учасників, виявилися не те що організованими не ними, а ще й нічийними. Хоча гроші за проїзд збирали волонтери фестивалю.Мало того, автобуси для перевезення пасажирів, повинні бути застраховані!!!! А ці як виявилося ні. Мабуть в нових автобусах лише мішки з картоплею возять, тому їх не страхують. Невже, такий "гарний" фестиваль не зміг домовитися з нормальними перевізниками?? Чи можливо, вони зажралися і хотіли заробити більше грошей? Все було б нічого, якби не це злополучне ДТП.
     Як виявилося, "спасання утопаючих, діло самих утопаючих". Всім просто пофіг."Трипільське коло" не надало жодної допомоги постраждалим!!! Це мене взагалі дивує: громадська організація, яка  пропагує здоровий образ життя, не змогла виділити гроші чи знайти спонсора, щоб оплатити хоча б частинку лікування?? Ціни на фестиваль були , чесно кажучи, не дешевими.
     До слова скажу, моєму другові дитинства відтяло палець, який лікарі ампутували і зашили шкірою з самого пальця, потім почався некроз цієї шкіри, уже пройшло 3 тижні, а ситуація ще не прояснилася. У подружки (його дівчини) перелом ключиці, також було операційне втручання і вставляли пластину, через  2-3 місяці робитимуть повторну операцію по вилученню пластини.
   І хто винен??? Фестиваль, який не зміг організувати норману перевізку пасажирів чи водій, який навіть не є власником транспортного засобу? Все звісно впало на плечі водія, "хто винен - невістка,  - Її ж нема, -  Так плаття висить". Отут так само. Знайшли найслабшу ланку і повісили на неї весь тягар. Ось наша Україна, ось наша люба держава, де багатії зароблять гроші, а якщо щось не так, то відплачуються бідні роботяги-найманці. Скільки це триватиме?? Ми раби в своїй же країні. Мене це просто бісить вже. Як писав Винник "Ти мені пробач, я колись народився в своїй країні. Ти мені пробач, я живу ніби вдома, але як емігрант."
     Друге, що не може теж не обурювати це наша преса. Це просто жесть, немає слів. Пишуть факти, не перевіряючи їх. Журналістам просто пофіг, пишуть аби були слова і все. А ми їм довіряємо, читаємо. Навіщо тоді такі журналісти?? Чи ви підробляєте ще "баснеплётами" і інколи забуваєте вийти з ролі?? Невже немає ніякої журналістської етики??
    Короче Отаке. "Маємо те, що маємо!!!"

Жабеня

20 вещей, которые я не знал в 20 лет

Перепост 20 Things I Should Have Known at 20

1. Мир хочет, чтобы вы оставались тупыми. Чем вы тупее, тем вам проще продать продукты и услуги.
2. Не надо слепо верить в образовательную систему. Учебная программа устарела в первый день начала вашего обучения. (Исключение – фундаментальные программы, но только в точных науках; вопрос применения фундаментальных знаний в обычной жизни остается открытым.)
3. Читайте без остановки, читайте как можно больше. Вы никогда не знаете, когда вам пригодятся новые знания и концепции, но вы будете намного лучше подготовлены к жизненным неожиданностям.
4. Научитесь общаться с окружающими. Избегать людей, считая их недостойными своего общения, – значит не найти клиентов, друзей или работу в дальнейшем.
5. Быть застенчивым – это пустая трата времени. Не давайте эмоциям рулить процессами принятия решений.
6. Если вам что-то не нравится в отношениях с другим человеком, – в случае вашего разрыва это “что-то” и будет причиной.
7. Как можно больше общайтесь с людьми старше себя. Пытайтесь понять их систему ценностей, их кругозор и логические связи между обстановкой и принятыми решениями.
8. Найдите людей, которыми можно восхищаться, и старайтесь их превзойти.
9. Со временем люди становятся более консервативными. Если хотите сделать рисковые вещи – делайте их, пока молодые. Я давно пришел к выводу, что реформаторство – это следствие отсутствия знаний, а не наличия фокуса.
10. Не тратьте деньги на ерунду: скопите их на что-то серьезное (в т.ч. и свой стартап).
11. Выбирая между тратой денег на вещи или впечатления, выбирайте впечатления. Радость от впечатлений и воспоминаний выше.
12. После того, как вы научились экономить, научитесь зарабатывать.
13. Научитесь программировать. (Я программировал с 10 лет, но совет универсальный) Проще самому сделать прототип, нежели тратить время и деньги на то, чтобы его объяснить кому-то еще.
14. Не набирайте лишний вес в молодости. Это сократит вашу активную жизнь на 10-20 лет.
15. Научитесь готовить еду. Для меня лучшее время для обдумывания чего-то – когда я режу ингредиенты на салат или суп.
16. Высыпайтесь ночью. Недостаток сна сильно влияет на качество принятия решений.
17. Записывайте свои дела. Памяти недостаточно, какой бы фантастической она ни была.
18. Имейте большую мечту. Быть гибким отлично, но без мечты это может превратиться в бег по кругу.
19. Станьте специалистом своего дела перед тем, как менять сферу деятельности. Тут дело в и правиле 10000 часов, и в том, что хороший генералист должен в прошлом быть хорошим специалистом.
20. Не старайтесь исправить людей. Ищите тех, кто еще не испорчен.

    Ніч. Ось вона настала. Темрява. Пустота.. Страх.. Не знаю чого більше я боюся - темряви чи своїх думок. Безсоння...
Завтра зарнку я буду не сама, але не надовго..Вечір знову грозить пройти в пустоті. Зранку приъде Антон, збере речі і знову поїде. Добре що я поїду в БЦ і зможу трохи абстагуватися від цього всього. Серце переповнене якимост дивними почуттями..Ніяк не можу зрозуміти чим.. Ніби перед якоюсь цікавою поїздкою, аж тьохкає, і вудчувається кожен його стукіт. Стук-стук-стук... Мда уж, така я. Дивна та невиносна. Сповнена якихось незрілих ідей та переживань. "Думки рояться у тілі".
  Сьогодні була на дюхі у Івана. Чесно кажучи, мені здається він трохи змінився... Минулої нашої зустрічі замість того,  щоб сказати "ти Ксюха розжирніла", сказав "ти поправилась".Став впевненіший і думки почав більше обгрунтовувати. Виразив думку про яку я раніше колись давно-давно думала : "Навіщо цей весь театр".
    Ще мене дуже здивував лист мого наукового керівника, який прислав примітку щодо мого підпису "А світ вертеп кажу я з гіркотою". Націкавіше те, що він виразився так як виражаюся я, коли описую це друзям.. Мене це вразило і здивувало..
   Нажаль немає з ким поговорити в мережі.. Всі сплять. Тому пишу сюди.. Впринципі як завжди. Нічого не змінюється.. Лише мої клітинки потихеньку старіють, атрофується мозок і тихо гасне енергія до життя...
  Бррррррррррррр... Якийсь сумбур вийшов.. Я втратила цю гарну звичку виражатися правильно і писати саме те що я хочу сказати та передати... Втратила давно... Потрібно мабуть більше писати, щоб знову навчитися.. А можливо не варто. Можливо, якщо я стану тупою пробкою мені буде легше... Хоча і зараз я особливо гострим розумом не відрізняю.. Така собі середнячкова тупа шерепа... Я ні в якому разі не хочу себе образити, а просто дивлюся на факти без рожевих окулярів.. На ніч я  їх знімаю:))         
      Подивлюся ще декілька фільмів і можливо дочекаюся ранку, або навіть трохи посплю.

"10 днів самотності"

   Травень.. Все квітне та зеленіє. Нас час від часу провідують легкі теплі дощі. Здається пора щастя, але мабуть ні.
    Не один раз питала себе чому я сюди пишу, і чула лише одну й ту саму відповідь : ці пости будуть завжди з тобою і ти їх зможеш в будь-який момент прочитати. Але нажаль пишу я лише тоді коли мені сумно.. Коли весело - немає часу та і бажання писати.. Хоча можливо, в гарному настрої я просто не знаю про що писати... Ось так.
    Ну от.. В мене знову криза.. криза пристаркуватого віку і самотності. Уже 10 днів як я живу сама і це сумно.. За перші 3 дні - 4 сезони теорії великого вибуху, всі можливі екранізації "Гордость и предубрежение"..(після перегляду двух екранізацій - фільм стає не такий і романтичний, хоча книги мені завжди подобалися більше). Ні однієї ночі з вимкненим світлом (моя боязнь темноти мене вб"є), сон по 4 години, 3,5 кг морозива, шопінг, який я так ненавиджу  - правда ж все це дуже "печально"...
    А ще розуміння того що я давно не писала, в сенсі творів, адже на обєктно-орієнтованих мовах я пишу кожен день. Так і не закінчила свою книгу, і знову - це сумно.. (Постійно згадую вираз - "Это печально"..))
    Ніколи не хотіла прожити життя нудно, невиразно, в сірій буденності, але виходить - проживаю саме так. І все по кругу - встав - на роботу- з роботи- поїв - повтикав/повчився- ліг спати (ну або наприклад, заїхати до друзів, покормити їх кошаків, поки ті в відїзді),а на наступний день те саме... Замкнене коло.. Всі ми по ньому ходимо, одні помічають, а інші ні.. Одні бачуть зорі, а інші - ні. Якби я хотіла щось змінити, але що я не знаю.. Просто щось. І да після того як довго з кимось жив, лишатися на самоті невиносно тяжко, приходиться заново вчитися проводити свій вільний час, чимось себе займати.
    І не думати про те що настане ніч і в цій темряві я буду сама. Наше життя - це наша ілюзія, а моя ілюзія сповнена страху.