воскресенье, 25 декабря 2011 г.

Пелевин Empire V

Недавно прочитала книгу  Empire V. Дуже сподобалася, викликала багато вражень тат думок. Тому вирішила написати фрази та вислови які найбільше запамяталися.

***
Знаешь, в чем главная особенность людей как биологического вида?
— В чем?
— Люди постоянно гонятся за видениями, которые возникают у них в голове. Но по какой-то причине они гонятся за ними не внутри головы, где эти видения возникают, а по реальному физическому миру, на который видения накладываются. А потом, когда видения рассеиваются, человек останавливается и говорит — ой, мама, а что это было? Где я и почему я и как теперь? И такое регулярно происходит не только с людьми, но и с целыми цивилизациями. Жить среди иллюзий для человека так же естественно, как для кузнечика — сидеть в траве.
***
— Подождите-ка, вы серьезно хотите сказать…
— Я не то чтобы сильно хочу что-то сказать, но так и есть.
***
Совместный генитальный оргазм мужчины и женщины во время полового акта — прекрасный, но недостижимый идеал, наподобие коммунизма.
***
Унылый и обыденный акт любви, совершаемый не по взаимному влечению, а по привычке (у людей так оно чаще всего и бывает), всегда напоминал мне наши выборы. После долгого вранья пропихнуть единственного реального кандидата в равнодушную к любым вбросам щель, а потом уверять себя, что это и было то самое, по поводу чего сходит с ума весь свободный мир..
На рахунок цієї цитати згалалися недавно почуті мною слова : "У мудрої жінки повинен бути девіз : Здохнем, але дамо" 

***
Она его за муки полюбила, а он ее к аналу принуждал.
Ця цитата впринципі не дуже сподобалася, але у вирі останніх подій, я ледве буду втримуватися від того, щоб промовити її при однії моїй знайомій людині.

***
Если, как ты говоришь, задача денег — сделать жизнь проще, почему люди добывают их всю жизнь, пока не превратятся в старческий мусор? Вы серьезно считаете, что человек делает все это для себя? Я вас умоляю. Человек даже не знает, что такое деньги на самом деле.
В то же время, — продолжал он, — понять, что это, совсем несложно. Достаточно задать элементарный вопрос — из чего их добывают? В двух словах сформулировать сложно, — сказал я. — На этот счет до сих пор спорят экономисты…
И пусть спорят дальше. Но для любого карьерного работника это однозначно. Деньги добываются из его времени и сил. В них превращается его жизненная энергия, которую он получает из воздуха, солнечного света, пищи и других впечатлений жизни. Вы имеете в виду, в переносном смысле? В самом прямом. Человек думает, что добывает деньги для себя. Но в действительности он добывает их из себя. Жизнь устроена так, что он может получить немного денег в личное пользование только в том случае, если произведет значительно больше для кого-то другого. А все, что он добывает для себя, имеет свойство странным образом просачиваться между пальцев…
***
— Ты действительно думаешь, что человек поднялся в результате эволюции выше животных?
— Конечно, — ответил я. — А разве нет?
— Нет, — сказал он. — Он опустился гораздо ниже. Сегодня только ушедший от дел миллионер может позволить себе образ жизни животного: жить на природе в самых подходящих для организма климатических условиях, много двигаться, есть экологически чистую пищу, и при этом вообще никогда ни о чем не волноваться. Подумайте: ведь никто из животных не работает.
— А белочки? — спросила Гера. — Они ведь собирают орехи.
— Милая, это не работа. Вот если бы белочки с утра до ночи впаривали друг другу прокисшее медвежье говно, это была бы работа. А собирать орехи — это бесплатный шоппинг. Работают только скоты, которых человек вывел по своему образу и подобию. И еще сам человек.
***

Вершина Фудзи — совсем не то, что думаешь о ней в детстве. Это не волшебный солнечный мир, где среди огромных стеблей травы сидят кузнечики и улыбаются улитки. На вершине Фудзи темно и холодно, одиноко и пустынно. И это хорошо ибо в пустоте и прохладе отдыхает душа. А тот, кому случается добраться до самого верха невыносимо устает от дороги, и он уже не похож на начинавшего путь.
***
— Вот мы берем простейшую вещь — старый ржавый гвоздь. Глядим на него. И думаем — что это?
— Гвоздь, — пожал я плечами. — Что тут думать?
— А о чем идет речь? Об этом кусочке металла? Или о восприятии, которое ты испытываешь? Или о том, что гвоздь и есть это восприятие? Или о том, что это восприятие и есть гвоздь? Другими словами, идет ли речь о том, что гвоздь отражается в нашем сознании, или о том, что мы проецируем слово «гвоздь» на окружающий мир, чтобы выделить ту совокупность его элементов, которую договорились обозначать этим звуком? Или, может быть, ты говоришь о темной и страшной вере некоторых людей в то, что некий гвоздь существует сам по себе вне границ чьего-либо сознания?

понедельник, 19 декабря 2011 г.

Афоризми

Весь сенс життя полягає в нескінченному завоюванні невідомого, у вічному зусиллі пізнати більше.(Eміль Золя) 


Життя — це лікарня, де кожен пацієнт мріє перебратися на інше ліжко (Шарль Бодлер).

Люди глухі до того, що кричить в тобі голосніше всього.

пятница, 16 декабря 2011 г.

Чим більш я дорослішаю, тим стаю більш асоціальною.

     Зима. Холодний вітер задуває в вуші і виспівує там свою симфонію між сережками.... Це не зрозуміти тим, у кого мало сережок в вухах, але то таке.
    Написати я хочу не про це.
    Рано чи пізно людина потихеньку дорослішає. І от чим більше я дорослішаю, тим стаю більш відчудженною від інших людей. Як казав Гітлер : "Чим більше я взнаю людей, тим більше мені подобаються собаки".

     Єдиною причиною цього асоціального ставлення до людства є те, що всі люди один одного використовують. Це використання може бути свідомим та підсвідомим. Коли ми свідомо використовуємо людину, то це аморально і всі репетують, фууу, так не можна, проте, коли підсвідомо - то це нормально. Така у нас мораль.. Ми закриті в її рамки, як кролики в клітці. І лише лупаємо очима дивлячись на волю... Все закладено в наших генах ще нашими пращурами. Взяти хоча б біблійські заповіді, їх придумали для того щоб уберегти себе ж, вони жорстко попахують егоїзмом. Ну кому сподобається, що в нього щось вкрадуть, чи пересплять з його жінкою чи чоловіком.. Нікому.. а як же природній відбір (естественный отбор- як кажуть москалі). Вижити повинен сильніший...
Як! Це не правда, ми не завжди використовуємо один одного, скажите ви. Та правда, правда. Все що ми робимо - ми робимо з вигодою для себе, або в перспективі цієї вигоди в майбутньому.
    От візьмемо наприклад друзів. Чому взагалі людина заводить друзів??? А тому що їй потрібно з кимось ділитися своєю енергією, або споживати чужу. Наприклад, у вас поганий настрій, ви відразу дзвоните другові, розповідаєте йому, таким чином переложуючи частину тягара на його плечі, від чого вам стає легше. Часто ж кажуть : "Виговорись, буде легше". Якщо вам добре і ви щасливі, друзі допомагають вам в цьому щасті, створюючи вам гарний настрій. Що не правда?? Правда. 
    Або взяти наприклад одруження. Жінки одружуються для того, щоб в них була опора, щоб хтось їх захищав... Оскільки я не чоловік, то про них нічого не можу сказати, але в них є також мабуть свої причини на одруження. Чому впевнені кар'єристки часто-густо самотні?Та тому що їм ніхто не потрібен для того, щоб самоствердитися, вони і самі себе можуть гарно захистити. Ми використовуємо чоловіків саме для цього, ну ще й парочку причин. Одна з яких продовження роду. Впринципі головною цілю кожної живої істоти є продовження роду, в одних це полігамія, в інших моно, в третіх ще якось. Люди ж собі придумали сім'ї.
    Взяти хоча б фарс, коли ми зваблюємо один одного. Ну що не можна прямо сказати - я хочу з тобою переспати.. Так ні, починається,..Я в тебе так сьогодні закохався і бла-бла-бла.. Аж бридно інколи від цієї двуликості.. Всі все гарно розуміють, але прямо сказати ніхто не може... Ну якщо ти хочеш стосунків на одну ніч, то так і скажи.. Адже краще використовувати один одного, а ніж коли ти використовуєш когось без його розуміння.Звісно якщо  ти хочеш тривалих стосунків, то можливо не варто так робити, тому що в стосунках накраща річ - це їх початок. Ніжні дотики, перші поцілунки, вечері при свічах....
   Здається так і не закінчила, не змогла описати те, що хотіла.. Але то таке. Головну тезу для себе я виділила. Всеодно це ніхто не читає крім мене. 
   

четверг, 15 декабря 2011 г.

Безсоння

     Знову щось мені не спиться. Ніби хтось в мозок напустив безліч мух-думок, які рояться там і гудять, недаючи мозку вимкнутися.. Все ці кляті думки.. Лежу в темній кімнаті і починаю розбирати свій ілюзорний світ по поличках. Якби мені не хотілося це приховати від самої себе, але мій суб'єктивний світ дуже тісний і маленький... Часом він здається настільки сірим та одноманітним, що хочеться кричати. Безліч моїх знайомих кажуть, що заздрять мені, тому що я ніколи не сиджу на місці, постійно їжджу кудись, знаходжу цікаві місця...  Але це не так... Я дуже часто сумую, дуже часто почуваюся самотньою навіть коли сиджу з кучею народу...
     Інколи коли вип"ю, починаю розповідати свої думки Шульцу, на що він каже, що скоро я здурію.
     Справа в тому, що я люблю візуалізувати(чи мій мозок це любить). От сидиш ти в одному місці, а мозок переносе тебе в інше місце, в інший простір чи час, він там гуляє, щось робить, спілкується з людьми...  І йому там добре, інколи страшно та моторошно, інколи весело... Мабуть саме із-за цього дурного мозку мені і сняться постійно жахи. При чому досить часто сняться кладовища, в реальному світі я на таких ніколи не була, але у снах я чомусь завжди знаю, де, що і як знаходиться до найменших дрібниць. Дивно, але просинаючись я ще довго памятаю ці дрібниці.
     Недавно мені сказали, що я добре вмію абстагуватися і розглядати ситуації з різних боків. Насправді я просто добре вмію тікати від відчуття власної (чи не власної а обєктивної) реальності замінюючи її власною субєктивною або просто пустотою.
    Ви колись відчували пустоту в собі??? Це гнітюче відчуття дуже тяжко описати.
    Раніше я постійно казала, що не хочу жити в замкненому крузі дім-робота-дім. А насправді в ньому і живу, просто він в мене трохи ширший дім - інколи універ - робота - знову інколи універ - і аж цілих 3 доми. І тому що їх аж 3, то ні один з них я не можу конкретно назвати домом. Фактично в мене немає власного простору - можливо із-за цього ця пустота... Хоча коли опиняюся сама, мені ще важче,мабуть я настільки звикла бути поруч з людьми, що вже не можу не відчувати їх присутність.
   Щось пишу якийсь сумбур і точно не можу описати, що зі мною відбувається.. Хоча те і відбувається в голові - сумбур.
   Я давно не писала ніяких творів, тому зараз можливо сяду щось і напишу, поки весь чи не весь світ спить...




понедельник, 12 декабря 2011 г.

Юнона і Авось

        Ну от в Києві буде Юнона і Авось http://parter.ua/ua/event/42/79/2561.html.
А я не зможу піти, тому що буду в Карпатах..
Не знаю чи радіти чи плакати. Памятаю коли давно слухала, ще в школі, коли була маленькою, то ця музика завжди піднімала мені настрій та дивувала мою уяву незвичними образами, при чому кожен раз все яскравішими та яскравішими. Навіть не знаю чому.. Побачила афішу і відразу згадала дитинство. Ех..Хотілося б піти.
        От недавно ходила на драму абсурду "Той, тот та інші". Чесно кажучи не дуже сподобалося, якось затянули, місцями недограли, місцями переграли. В кінці Вікторович сказав, що відчув себе головним героєм, тому що робив те що йому не подобається, а саме сидів на виставі. Отаке...
         Ну от так нахлинули спогади про дитинство.. А я тільки вчора приїхала з БЦ, де ми з друзями святкували  Шульцове ДР. Побачила старих друзів, одружених та не дуже, розлучених та не дуже, самотніх та не зовсім, веселих, цікавих, тих хто п'є і взагалі не п'є, тих хто пише вірші та не дуже, тих хто малює і не лише. Короче таких різних і таких однакових... Таких рідних....
Побачила всіх або майже всіх. Навіть Юлька припхалася з Пітеру на 2 дні..
Стільки років ця компана вже разом, що мабуть кожен з них не уявляє себе без неї. 

четверг, 1 декабря 2011 г.

Маятники

Взагалі, що таке маятники (по Зеланду) - це реальні енергоінформаційні структури, які, щоб викачати з людини енергію, використовують його почуття і реакції: обурення, невдоволення, ненависть, роздратування, занепокоєння, хвилювання, пригніченість, сум'яття, відчай, страх, жалість, прихильність, захоплення, розчулення, ідеалізація, схиляння, захоплення, розчарування, гордість, чванство, презирство, відраза, образа, почуття обов'язку, відчуття провини і так далі.
Головна небезпека для людини, яка піддалася впливу деструктивного маятника, полягає в тому, що маятник веде свою жертву в бік від тих ліній життя, де людина знайде своє щастя. Людина стає пішаком у чужих руках маятників.

Але без маятників життя наше просто неможливе, тому треба шукати свої маятники, тобто при контакті, з якими ви не будете відчувати себе використаним і вичавленим на 100%, а навпаки, у вас з маятником утворюється взаємини, в результаті яких не тільки маятник отримує від вас вашу енергію, але й ви отримуєте користь для себе (у вигляді задоволення від процесу, у вигляді грошової винагороди і т. д.).

От в мене є свій маятник, без якого я інколи і не уявляю свого життя.
Тільки я перестаю реагувати на нього - він починає розкачуватися ще дужче і вигризає останні частки моєї енергії. Проблема в тому, що щоб повернути мене до себе йому кожен раз приходиться розкачуватися все дужче і дужче, тому що мій мозок уже не ведеться. А для розкачки йому уже не завжди вистачає енергії. Так ми відпочиваємо один від одного. Через місяць-другий всі набралися енергії, і наша пісня не нова, починаємо її знову... Якесь замкнуте коло. Проте разом з цим мої нерви не витримують, починаються депресії... А маятник ними живиться і розкачується... Отаке... Відпустити - не можу.. Чому??? Сподобалася фраза Віки "Я й тараканів його люблю. Без них моє життя якесь ненасичене і мені немає з чим бороться". Та там такі таракани, що їх тупіт спати вночі не дає.
Як сказав Антон : "видать такова жизнь.".

воскресенье, 13 ноября 2011 г.

Сучасна людина добре навчилася забувати саме Життя...

Сучасна людина добре навчилася забувати саме Життя...
Не раз уже стикалася з такою проблемою, гонячись за якимись матеріальними благами і думаю про мабутнє, ми забуваємо про теперішнє. Забуваємо як жити, як класно маятися якоюсь фігнею (прям як в дитинстві). Як класно заупускати вогнягі кульки, як класно сидіти в лісі з друзями і дивитися на вогонь, розмовляти на різні філософські теми на не зовсім тверезу голову.. Чи просто грати на гітарі, співати і веселитися на всю катушку, битися подушками, обливатися пивом..
От згадую що не так щоб давно, прийшлося одному чуваку пояснювати, що я адекватна, просто люблю побіситися... І я не зі злості давала йому пендюлі..А просто щоб поприкалуватися... За що мені хвилин 5 намагилися прочитати лекцію, типу та я старий для цього, мені оно вже 30. Ти чому без зонтика, на вулиці дощ?? Я оно потримаю над тобою, куди ти побігла, я не встигаю.. І бла-бла-бла... Не хочу бути такою в 30..
Де дівається маленька дитина в нас, яка насолодується життям???
Чому ми забуваємо як це правильно робити???
Не обовязково напиватися, можна просто гарно проводити час і веселитися..Але ні..Завжди знайдеться той, кому завтра на роботу рано вставати і він хоче виспатися, або вже пізно і треба їхати додому... А де ж ділися люди, які раніше могли до ранку сидіти і розводити теревені, які могли мене в 6 ранку по морозу попхати пішки кудись і заставити в парку при -15 їсти палочками суши... Які зі свічками лазили в 12 ночі по вулиці в різних чудернацьких костюмах в пошуку пригод... Де ділися ці люди??? Виросли?? Забули як це жити??
Мабуть, ми всі рано чи пізно загубилюємся в обломках буденності :((

пятница, 11 ноября 2011 г.

"Монологи вагіни"

Вчора були на цікавому спектаклі "Монологи вагіни".
Спочатку подумалось "Тю, що за фігня" , але через хвилин 10 починаєш втягуватися і розумієш, що прикольно. Ну по-перше, прикольно, тому що ми діти, дітей СССР, маємо багато комплексів щодо сексу і розмов про нього. От ви можете нормально говорити зі своїми батьками про секс, а з друзями, чи взагалі з кимось???
Пам'ятаю як мене спочатку коробило, коли Іван питав про секс, але довге спілкування з ним стерло ці комплекси (а знаю я його все своє свідоме та і не свідоме життя)... До сих пір дивуюсь з його теорії, що висота і величина грудей дівчини обернено пропорціна її можливостям в ліжку. Дивлячись на нього можу висловити свою теорію, чим більше тараканів у хлопця, тим більше дівчата в нього закохуються... І ця теорія справедлива не тільки щодо Івана.
Особисто мене дуже дивувало, коли я познайомилася з дівчиною, яка про всі свої сексуальні контакти (при чому до мілких подробиць) розповідала мамі. Думалось, краще нехай моя дочка мовчить як, коли,де і з ким вона займається цими штучками..
Наприклад, коли Антону(який теж ходив на цей спектакль) зателефонувала мама і запитала назву спектакля, він хвилин 5 морозився відповісти, тому що не міг вимовити слово "вагіна" своїй мамі. Отаке от.
І ця закомплексованість проявляться постійно...
Ееее. Щось я відійшла від самого спектаклю. Так от, було добре, посміялася на славу. Якщо ненароком вирішите сходити на нього, не беріть з собою хлопців. То не для них... Якби ми голосно не сміялися Антону на вухо, він мабуть би заснув після перших 20 хвилин, а єдиний коментар, який він дав на рахунок спектаклю було "Це лише для дівчат".

воскресенье, 23 октября 2011 г.

Трішечки якоїсь фігні.

Мггг. Хотіла написати про щось, а про що забула, поки збиралася з думками.. Мабуть просто давно неписала ніяких віршів та розповідей.. А це дуже гнітить..

Ну от настала ОСІНЬ. Особисто для мене це завжди тяжка пора смутку, невизначенності,депресії чи хандри і ще бузлічі всього-всього, що так важко описати словами...Чому???...Хм... Не знаю... На моє чому,ще ніхто невідповів : ТОМУ і бла-бла-бла... Обіцяли, але так і не здюжали :((

Загалом,якщо відкинути душевні печалі і духовні муки.. А підійти до питання лише з точки зору розуму,то починаєш думати лише одне :ТИ НЕ БУДЕШ ЩАСЛИВИМ, ПОКИ ТИ САМ НЕ ЗРОБИШ СЕБЕ ЩАСЛИВИМ.. Адже як відомо саме наші принципи,наші амбіції є атракторами наший дій та відчуттів. Проте не так легко сказати собі - радій, так щоб організм сприйняв цю команду і почав радіти... Це надзвичайно складно, навіть будучи в компанії серед друзів,посміхаючись, приколюючись, ти не будеш радіти... Це буделише вигляд ніби ти радієш, вигляд для інших, щоб ніхто не запідозрив, що ти нещасний.. А чому??

суббота, 1 октября 2011 г.

Осеніє тепер, осеніє
листям дерев пожовкла іржа
Кожен сприймає це - хто як уміє
я особисто - завжди страждав.

Вчорашнє тепло ще досить тримає
небо повниться криком пташиних зграй
Мене вже й самого на крик зриває
відпусти, я прошу, не тримай.

Нехай будуть дощі, тумани, сірява
осипається листя й чорніє кора
Ти мабуть не про таке мріяла.
Це така філософська пора.

Що ж нехай осеніє, нехай
неба безмежного синіє край
У цьому житті усе проминає
І я скажу йому вслід - проминай.

среда, 27 июля 2011 г.

Вместе людей удерживает боль, необходимость мучить друг друга. Когда это исчезает ничего не остается… ничего, что стоило бы спасать.

воскресенье, 22 мая 2011 г.

Мда...Здається моя убунта жива...І живе своїм життям



Сиджу недавно у віртуалці, тут мене убунта спитала "Якийсь процес хоче щось там зробити".
Ну думаю, а що , роби... Так цей процес почав переписуватися з моїми контактами в піджині:)))
Видно стало скучно:)))

понедельник, 9 мая 2011 г.

Закарпатська Україна завжди дивувала нас причудливими формами архітектури та манила чистим гірським повітрям і незбагненно красивими горизонтами.
Джерело: Ужгород-Берегове-Хуст-Мукачево

От тому ми і влаштували поїздку в ці причудливі міста:)
Ужгород
Маленьке гарненьке містечко. Всі визначні місця знаходяться майже в одному п'ятачку. Досить цікавим є той факт, що назви вулиць дублюються ще й угорською мовою. Все місто квітне в рожевому цвіті сакур. Таке відчуття , що ти потрапив в рожевий рай, де рожеве гармонічно доповнюється блакитними кольорами неба.
Джерело: Ужгород-Берегове-Хуст-Мукачево

На центральній алеї біля річки торговці в величезних казанах готують Бограш, традиційну страву угорців.
Одним із цікавих пам"ятників є пам'ятник дяді Колі - ліхтарнику, який гарно виконував свої обов'язки протягом десятиліть.
Джерело: Ужгород-Берегове-Хуст-Мукачево

З ужгорода ми подалися в Берегове, яке славиться своїм басейном з термальними водами.
Проїжджаючи різні села, ми дивувалися архітектурі будинків та їх кольористики. Там видно ніхто не боїться експерементувати, тому будинки: зелені, рожеві, бордові і різні, різні ніби з якихось мультиків чи казок.
Берегове - маленьке містечко,більшість місцевих між собою спілкуються угорською мовою і це не дивно, адже воно знаходиться майже на кордоні. Береговський басейн - то дійно щось, вийшовши з нього, відчуваєш таку легкість - ніби зараз злетиш і потрапиш прямо в астрал. Доречі вода там 38 градусів і така солона, що мабуть і мертве море позаздрило б йому.
А ще в Береговому дуже смачні вина...
Джерело: Ужгород-Берегове-Хуст-Мукачево

Після Берегового ми відправилися в Хуст, на місцевій електричці з дивною назвою "Едельвейс" :)).
Ніколи не чула, щоб так називалися електрички, але що найбільше мене здивувало, в неї було всього навсього три вагона.
От в Хусті було найбільше пригод.
за 4-5 км від цього містечка знаходиться долина нарцисів, яка займає площу 256 га і вражає своєю величністю. Нажаль на пік цвітіння ми не потріпили, але острівці з квітучих нарцисів все таки бачили.
Джерело: Ужгород-Берегове-Хуст-Мукачево

Хуст вражає не тільки гарними краєвидами, долиною нарцисів, зруйнованою фортецею, але ще й своїми людьми згадати хоча б таксиста Мішу та хлопчика, який намагався нам пояснити куди йти(але про це я розповім далі).
Потім ми відправилися в Ізу - село , де кожен другий, а той всі жителі міста займаються плетінням виробів з верби. Накупили там безліч сувенірів і з гарним настроєм відправилися назад в Хуст.
Після такої от гарної прогулянки ми пішли підкріпитися в ресторанчик. Знаючи київські порції - поназамовляли безліч всього... А порції то там вдвічі, а той втирі більші, таке відчуття ніби на качків-амбалів розраховані..З ресторану ми не вилазили довго....
Щоб трохи розтрясти все ,що наїли, вирішили піднятися на Замкову гору, де знаходяться руїни фортеці.
Джерело: Ужгород-Берегове-Хуст-Мукачево

На жаль, на цій горі знаходяться мабуть всі кладовища Хуста. До фортеці ми долізли, коли почало сутеніти, пройшовши старовинне кладовище. Що вразило, так це те, що одна ділянка кладовища була вкрита одинаковими камяними хрестами без написів, видно було що хрести тосять там ой як давно.
Джерело: Ужгород-Берегове-Хуст-Мукачево

Змучені, але ще готові на пригоди, ми гуляли поміж руїн та споглядали на Хуст з висока.
Джерело: Ужгород-Берегове-Хуст-Мукачево

Назад, вирішивши трохи скоротити, пішли незнайомою стежиною.
Пройшли ще одне кладовище, таке трохи закинуте і старе... Серед дерев було темно та страшно...Ще й мабуть були проводи і на деяких могилах горіли лампадки.. Була б я там сама - мабуть би вмерла зі своєю то боязню темноти.Там біля кладовища ми зустріли хлопчика, в якого і запитали як дістатися до готелю.
Хлопчик почав розповідати "Йдете вверх, потім через кладовище, там буде церква, А потім долю, долю, долю..." І оце "долю" звучало так, ніби він намотує кілометраж при чому "тулю, тулю, три дня тулю". Виявилося долю - це вниз, але коли я в нього запитала що це, хлопчик істерично почав кричати, махати руками: "Боже, як вам це пояснити..Ви нічого не розумієте!!!".. Отакий от цікавий хлопчина нам зустрівся.
Пройшовши ще одне кладовище ми швидко знайшли дорогу до готелю.
Щоб спокійно заснути - прийшлося випити вина.
Наша поїздка закінчувалася в Мукачево.
Про це місто і так багато написано, тому розповідати майже нічого.
Отакі от в нас були цікаві вихідні.

воскресенье, 17 апреля 2011 г.

Як виявилося , Flash Plugin ну дуже погано налаштовується для х64 архитерктури. В моєму випадку це було так : качаться плагін з репозиторія, десь там в кінці заглючує і все .В синаптик зайти не можеш, видає помилки, запускаєш dpkg --configure -a і знову та сама історія, процес висне і тихо б"ється в конвульсіях:))) А ти поки не вирішив дану проблему нічого не можеш поставити нового:(

Якщо вже така проблема є, то дивимося куди скачалися архіви для установки

(Скоріш за все в /var/cache/flashplugin-instaler

і видаляємо їх звідти. Потім знову запускаємо sudo dpkg --configure -a і радіємо життю.Помилки більше не буде.

Далі для коректної установки флеша для FIREFOX робимо наступні дії

०.НЕ СТАВИМ FLASH-PLUGIN В FIREFOX ІЗ РЕПОЗИТАРІЯ (він все одно x32 и працювати в x64 коректно не буде). А в гіршому випадку буде ситуація описана вище.

1. Качаємо flash-plugin тут (а ще краще тут)

2. Розархівовуємо libflashplayer-10.0.45.2.linux-x86_64.so.tar.gz (чи яка там буде на той момент версія плагіна)

2.1. В консолі ставимо Midnight commander (mc): # apt-get install mc (якщо він у вас щене стоїть)

३.А тепер копіюємо за допомогою mc (від користувача root #) розархівований файл libflashplayer.so в наступні директорії:

/usr/lib/mozilla/plugins/

/usr/lib/firefox-addons/plugins/

/usr/lib/xulrunner-addons/plugins/


4. Запускаєм FireFox

५.І нарешті....Все працює.


Закарпатська Долина нарцисів розквітне на травневі свята

Квітуча долина розташована за 4 км від міста Хуст і займає площу 256 га.


У природному заповіднику Закарпатської області ”Долина нарцисів” на травневі свята почнеться період цвітіння।











Я туди хочу:))))