Сучасна людина добре навчилася забувати саме Життя...

Сучасна людина добре навчилася забувати саме Життя...
Не раз уже стикалася з такою проблемою, гонячись за якимись матеріальними благами і думаю про мабутнє, ми забуваємо про теперішнє. Забуваємо як жити, як класно маятися якоюсь фігнею (прям як в дитинстві). Як класно заупускати вогнягі кульки, як класно сидіти в лісі з друзями і дивитися на вогонь, розмовляти на різні філософські теми на не зовсім тверезу голову.. Чи просто грати на гітарі, співати і веселитися на всю катушку, битися подушками, обливатися пивом..
От згадую що не так щоб давно, прийшлося одному чуваку пояснювати, що я адекватна, просто люблю побіситися... І я не зі злості давала йому пендюлі..А просто щоб поприкалуватися... За що мені хвилин 5 намагилися прочитати лекцію, типу та я старий для цього, мені оно вже 30. Ти чому без зонтика, на вулиці дощ?? Я оно потримаю над тобою, куди ти побігла, я не встигаю.. І бла-бла-бла... Не хочу бути такою в 30..
Де дівається маленька дитина в нас, яка насолодується життям???
Чому ми забуваємо як це правильно робити???
Не обовязково напиватися, можна просто гарно проводити час і веселитися..Але ні..Завжди знайдеться той, кому завтра на роботу рано вставати і він хоче виспатися, або вже пізно і треба їхати додому... А де ж ділися люди, які раніше могли до ранку сидіти і розводити теревені, які могли мене в 6 ранку по морозу попхати пішки кудись і заставити в парку при -15 їсти палочками суши... Які зі свічками лазили в 12 ночі по вулиці в різних чудернацьких костюмах в пошуку пригод... Де ділися ці люди??? Виросли?? Забули як це жити??
Мабуть, ми всі рано чи пізно загубилюємся в обломках буденності :((

"Монологи вагіни"

Вчора були на цікавому спектаклі "Монологи вагіни".
Спочатку подумалось "Тю, що за фігня" , але через хвилин 10 починаєш втягуватися і розумієш, що прикольно. Ну по-перше, прикольно, тому що ми діти, дітей СССР, маємо багато комплексів щодо сексу і розмов про нього. От ви можете нормально говорити зі своїми батьками про секс, а з друзями, чи взагалі з кимось???
Пам'ятаю як мене спочатку коробило, коли Іван питав про секс, але довге спілкування з ним стерло ці комплекси (а знаю я його все своє свідоме та і не свідоме життя)... До сих пір дивуюсь з його теорії, що висота і величина грудей дівчини обернено пропорціна її можливостям в ліжку. Дивлячись на нього можу висловити свою теорію, чим більше тараканів у хлопця, тим більше дівчата в нього закохуються... І ця теорія справедлива не тільки щодо Івана.
Особисто мене дуже дивувало, коли я познайомилася з дівчиною, яка про всі свої сексуальні контакти (при чому до мілких подробиць) розповідала мамі. Думалось, краще нехай моя дочка мовчить як, коли,де і з ким вона займається цими штучками..
Наприклад, коли Антону(який теж ходив на цей спектакль) зателефонувала мама і запитала назву спектакля, він хвилин 5 морозився відповісти, тому що не міг вимовити слово "вагіна" своїй мамі. Отаке от.
І ця закомплексованість проявляться постійно...
Ееее. Щось я відійшла від самого спектаклю. Так от, було добре, посміялася на славу. Якщо ненароком вирішите сходити на нього, не беріть з собою хлопців. То не для них... Якби ми голосно не сміялися Антону на вухо, він мабуть би заснув після перших 20 хвилин, а єдиний коментар, який він дав на рахунок спектаклю було "Це лише для дівчат".