Ніч. Ось вона настала. Темрява. Пустота.. Страх.. Не знаю чого більше я боюся - темряви чи своїх думок. Безсоння...
Завтра зарнку я буду не сама, але не надовго..Вечір знову грозить пройти в пустоті. Зранку приъде Антон, збере речі і знову поїде. Добре що я поїду в БЦ і зможу трохи абстагуватися від цього всього. Серце переповнене якимост дивними почуттями..Ніяк не можу зрозуміти чим.. Ніби перед якоюсь цікавою поїздкою, аж тьохкає, і вудчувається кожен його стукіт. Стук-стук-стук... Мда уж, така я. Дивна та невиносна. Сповнена якихось незрілих ідей та переживань. "Думки рояться у тілі".
  Сьогодні була на дюхі у Івана. Чесно кажучи, мені здається він трохи змінився... Минулої нашої зустрічі замість того,  щоб сказати "ти Ксюха розжирніла", сказав "ти поправилась".Став впевненіший і думки почав більше обгрунтовувати. Виразив думку про яку я раніше колись давно-давно думала : "Навіщо цей весь театр".
    Ще мене дуже здивував лист мого наукового керівника, який прислав примітку щодо мого підпису "А світ вертеп кажу я з гіркотою". Націкавіше те, що він виразився так як виражаюся я, коли описую це друзям.. Мене це вразило і здивувало..
   Нажаль немає з ким поговорити в мережі.. Всі сплять. Тому пишу сюди.. Впринципі як завжди. Нічого не змінюється.. Лише мої клітинки потихеньку старіють, атрофується мозок і тихо гасне енергія до життя...
  Бррррррррррррр... Якийсь сумбур вийшов.. Я втратила цю гарну звичку виражатися правильно і писати саме те що я хочу сказати та передати... Втратила давно... Потрібно мабуть більше писати, щоб знову навчитися.. А можливо не варто. Можливо, якщо я стану тупою пробкою мені буде легше... Хоча і зараз я особливо гострим розумом не відрізняю.. Така собі середнячкова тупа шерепа... Я ні в якому разі не хочу себе образити, а просто дивлюся на факти без рожевих окулярів.. На ніч я  їх знімаю:))         
      Подивлюся ще декілька фільмів і можливо дочекаюся ранку, або навіть трохи посплю.