Щось живе, а щось вмирає
Ніби вічний сміх-
Радість нас карає,
щастя приносить гріх...
Невпинно падають краплі
якогось нового дощу,
вони такі вологі та теплі,
але я їх ніколи не прощу...
НЕ забуду про смуток та горе
не побачу тих більще снів
про блактне синє море
серед білосніжних снігів
Не можу, не хочу, не буду
і не вимагайте від мене цього
Я лиш цятка чорного бруду
серед світу злого цього.
Ви кажете що я весела-
Ви просто занадто сліпі,
а я безліч обрела
серед обломків своєї душі.
Комментариев нет:
Отправить комментарий