Чому

Поспішати, бігти, летіти
в бездну хаосу життя.
Ніщо не можучи змінити,
шукати знову вороття.
Іти до вітру, іти до неба
тА БАЧИТЬ ЛИШ ТЕМНІЬ СНА,
кому ця безнадійність треба??
Кому набридла осінь і весна???
Чому, тонучи серед сірих істин
чуєш лиш барви пустослівя?
Чому серед стін тісних
живе та процвітає безнадія?
Чому не було, не має й не буде
нікого, ніколи й ніде?
Чому ніхто не по забуде,
без сліду в вічність не піде?
Чому, де радість, там і горе?
Чому, де щастя, там біда?
Чому надія завше квола,
а мова віри знов німа?